Житлово-будівельні кооперативи створювалися переважно за радянських часів на підставі Закону СССР «Про кооперацію в СРСР». У 2003 році був прийнятий Закон України «Про кооперацію». У 2015 році — Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» № 417. Між ними є протиріччя.
1. У будинку, побудованому свого часу членами кооперативу, рішення щодо спільного майна ухвалюють саме вони, члени кооперативу. А згідно нового законодавства вищим органом управління в багатоквартирному будинку (БКБ) є збори співвласників. Власник квартири або нежитлового приміщення може виявити бажання стати членом кооперативу, але не зобов’язаний це робити, у кооперативі — добровільне членство.
2. БКБ — це спільне домогосподарство, його співвласники — споживачі житлової й комунальних послуг. Кооператив — господарюючий суб’єкт, надає житлову послугу й посередницьку послугу в отриманні комунальних послуг. Кооператив може оформити статус неприбуткової організації, але не зобов’язаний це робити.
3. ЖБК — самостійна юридична особа, зовнішня стосовно співвласників будинку. Його працівники обслуговують будинок і одержують за це зарплату. Співвласники будинку оплачують послуги, які надає кооператив.
Через ці й інші розбіжностей між природою ЖБК і новим законодавством про БКБ кооперативи не фігурують у Законі України № 417. Вони управляють своїми будинками, але не є жодною з форм управління, вказаних у законі. Закон «Про ОСББ» дає ЖБК право реорганізуватися в ОСББ. Також можливо самостійне створення ОСББ і ліквідація ЖБК. Є й третій варіант — заснувати ОСББ, трансформувати ЖБК у ЖК (житловий кооператив) або ОК (обслуговуючий кооператив) і укласти договір між ОСББ і ОК на обслуговування будинку. Або укласти такий договір з ОК без створення юридичної особи ОСББ, обравши зборами співвласників першу форму управління (самоврядування через збори співвласників). У кожному з цих варіантів є переваги й недоліки. Вибір за співвласниками будинку й членами кооперативу.